Оскарження відмов та приписів

Закон України «Про адміністративну процедуру» передбачає можливість оскарження:

• адміністративного акта;
• процедурного рішення;
• дії посадової особи;
• бездіяльності адміністративного органу;
• виконання адміністративного акта — у передбачених законом випадках.

Не кожна відмова, припис або негативне рішення є незаконними. Однак підстави для оскарження можуть виникати, якщо орган порушив процедуру, неправильно застосував законодавство, перевищив повноваження або не врахував обставини справи.

Рішення може потребувати оскарження, якщо орган:

• застосував норму законодавства, яка не стосується конкретної ситуації;
• вийшов за межі своїх повноважень;
• порушив установлену законом процедуру;
• не врахував подані документи або докази;
• вимагав документи, яких законодавство не передбачає;
• неправильно встановив фактичні обставини;
• використав підставу для відмови, якої немає в законі;
• прийняв недостатньо мотивоване рішення;
• порушив установлені строки розгляду;
• не прийняв рішення взагалі.

За загальними правилами адміністративний акт, який негативно впливає на права або законні інтереси особи, має бути належним чином мотивований та містити інформацію про порядок його оскарження.

Можна оскаржувати, зокрема:

• відмову в реєстрації права власності;
• відмову в реєстрації права оренди;
• незаконну реєстрацію права за іншою особою;
• рішення державного реєстратора;
• дії або бездіяльність суб’єкта державної реєстрації.

Такі рішення можуть оскаржуватися до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду залежно від виду рішення та компетенції відповідного органу.

Для цієї категорії справ діють спеціальні правила та строки, тому загальні правила Закону «Про адміністративну процедуру» застосовуються з урахуванням спеціального законодавства.

Предметом оскарження можуть бути:

• відмова у державній реєстрації земельної ділянки;
• відмова у внесенні змін до ДЗК;
• відмова у виправленні кадастрової помилки;
• рішення державного кадастрового реєстратора;
• дії або бездіяльність кадастрового реєстратора.

Рішення, дії або бездіяльність державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру, його територіального органу або до суду.

Для адміністративного оскарження встановлений строк 30 календарних днів з дня доведення рішення до відома особи або з дня, коли особа дізналася про порушення свого права.

За результатами розгляду скарги у передбачених законодавством випадках може бути:

• скасовано незаконну відмову;
• проведено державну реєстрацію земельної ділянки;
• внесено необхідні відомості;
• виправлено кадастрову помилку.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації у ДЗК.

Оскарження відмови у державній реєстрації земельної ділянки, результатом якої мало бути присвоєння їй кадастрового номера.

Під час аналізу такої відмови перевіряються:

• документація із землеустрою;
• електронні кадастрові дані;
• наявність накладення меж;
• відповідність документів вимогам законодавства;
• мотиви, зазначені державним кадастровим реєстратором.

Предметом спору можуть бути рішення органів місцевого самоврядування або державних органів щодо:

• передачі земельної ділянки;
• оформлення права користування;
• приватизації — у випадках, коли вона допускається законом;
• затвердження документації із землеустрою;
• інших земельних процедур.

При цьому необхідно визначити характер спору.

Якщо оскаржується саме владне рішення органу, спір може мати публічно-правовий характер.

Якщо ж між сторонами вже існує спір щодо самого права власності чи користування земельною ділянкою, порядок захисту може бути іншим.

Перед оскарженням необхідно встановити:

• хто саме прийняв негативне рішення;
• чи мав цей орган відповідні повноваження;
• чи відповідає бажане цільове призначення функціональному призначенню території;
• чи існують спеціальні законодавчі обмеження.

У деяких випадках замість оскарження «відмови місцевої ради» правильним способом захисту може бути оскарження рішення або бездіяльності кадастрового реєстратора чи іншого компетентного органу.

Можуть оскаржуватися, зокрема:

• відмова у наданні містобудівних умов та обмежень;
• відмова у видачі будівельного паспорта;
• відмова у реєстрації документів у сфері будівництва;
• відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт;
• відмова у прийнятті об’єкта в експлуатацію;
• інші рішення органів містобудування, архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю.

Для кожної процедури необхідно окремо перевіряти:

• компетентний орган;
• перелік законних підстав для відмови;
• строк прийняття рішення;
• можливість адміністративного оскарження;
• можливість звернення до суду.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю можуть видаватися приписи, зокрема щодо:

• усунення порушень;
• зупинення підготовчих робіт;
• зупинення будівельних робіт;
• приведення виконаних робіт у відповідність до вимог законодавства.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначається постановою КМУ №553. Станом на 2026 рік її дію відновлено, а чинна редакція враховує зміни квітня 2026 року.

Після отримання припису необхідно перевірити:

• чи мав орган повноваження проводити перевірку;
• чи існувала законна підстава для її проведення;
• чи дотриманий порядок перевірки;
• які саме порушення зафіксовано;
• якими доказами вони підтверджуються;
• чи відповідають вимоги припису повноваженням органу;
• чи можливо виконати вимоги у встановлений строк;
• які наслідки матиме невиконання припису.

Це залежить від конкретної процедури.

За загальним правилом Закону України «Про адміністративну процедуру» подання адміністративної скарги за клопотанням скаржника зупиняє дію адміністративного акта, що оскаржується, якщо спеціальним законом не передбачено інше.

Тому необхідно перевірити:

• чи поширюється загальний порядок на конкретний припис;
• чи існує спеціальна норма;
• чи потрібно заявляти окреме клопотання про зупинення дії акта.

При судовому оскарженні діє інше правило.

Сам факт подання адміністративного позову не зупиняє дію оскаржуваного рішення.

Для цього необхідно, щоб суд застосував відповідний захід забезпечення позову. Кодекс адміністративного судочинства дозволяє, зокрема, зупинити дію індивідуального акта або заборонити відповідачу вчиняти певні дії, якщо існують установлені законом підстави.

Тому правильне формулювання:

за наявності правових підстав юрист вживає заходів для зупинення дії оскаржуваного рішення або припису на час розгляду спору.

Окремо від припису можуть оскаржуватися рішення про застосування санкцій.

Це можуть бути:

• постанови про накладення штрафу;
• рішення про застосування інших заходів відповідальності;
• інші рішення, прийняті за результатами перевірки.

Припис і штраф — це різні юридичні акти.

Тому в конкретній справі може бути необхідно окремо оскаржувати:

• саму перевірку;
• її результати;
• акт перевірки — у контексті доказів порушення;
• припис;
• постанову про штраф;
• інші рішення контролюючого органу.

Для захисту права не обов’язково чекати письмової відмови.

Бездіяльність може виникнути, якщо орган:

• не розглядає заяву;
• не приймає рішення у встановлений строк;
• не вчиняє передбачену законом процедурну дію;
• безпідставно затягує процедуру.

Закон України «Про адміністративну процедуру» прямо передбачає можливість оскарження бездіяльності у разі неприйняття адміністративного акта у встановлений законом строк або зволікання з розглядом справи.

Скарга на бездіяльність за загальним правилом може бути подана в будь-який час після спливу строку, встановленого для прийняття відповідного адміністративного акта.

Вибір процедури залежить від виду спору.

Скарга подається до компетентного органу вищого рівня або спеціально визначеного законом органу.

Такий спосіб може дозволити:

• скасувати незаконну відмову;
• виправити реєстраційні дані;
• усунути кадастрову помилку;
• провести повторний розгляд;
• завершити процедуру без судового спору.

Звернення до суду може бути необхідним, якщо:

• адміністративного порядку не існує;
• він уже використаний;
• він не забезпечує ефективного захисту;
• існує спір про право;
• необхідно зупинити дію рішення через забезпечення позову;
• необхідно зобов’язати орган вчинити певні дії.

У суді залежно від обставин можна ставити питання про:

• визнання рішення протиправним;
• скасування рішення;
• визнання дій протиправними;
• визнання бездіяльності протиправною;
• зобов’язання органу вчинити певну дію;
• зобов’язання повторно розглянути заяву;
• у передбачених законом випадках — зобов’язання прийняти рішення на користь заявника.

Єдиного строку для всіх відмов та приписів не існує.

За загальним правилом Закону України «Про адміністративну процедуру»:

• скарга на адміністративний акт подається протягом 30 календарних днів;
• скарга на процедурне рішення або дію — протягом 30 календарних днів;
• скарга на бездіяльність може подаватися після спливу строку, встановленого для прийняття рішення.

Для спеціальних процедур можуть діяти інші строки.

Наприклад:

• для оскарження рішень державного кадастрового реєстратора до Держгеокадастру — 30 календарних днів;
• у сфері державної реєстрації речових прав діє окремий спеціальний порядок за статтею 37 Закону №1952-IV, а поновлення спеціального строку адміністративної скарги законом не допускається.

Тому строк необхідно визначати відразу після отримання рішення, припису або іншого документа.

Юридична допомога може включати:

Перевіряються:

• правові підстави;
• компетенція органу;
• дотримання процедури;
• строки;
• мотивування;
• фактичні обставини;
• документи, на які посилається орган.

Вивчаються:

• заяви та документи, подані раніше;
• листування;
• відомості державних реєстрів;
• кадастрові дані;
• проєктна документація;
• будівельні документи;
• матеріали перевірки;
• акти;
• приписи;
• фото- та відеоматеріали;
• інші докази.

Юрист оцінює, який варіант буде ефективнішим:

• усунення законного зауваження;
• повторне подання документів;
• адміністративна скарга;
• заперечення;
• судове оскарження;
• застосування забезпечення позову;
• послідовне використання декількох механізмів.

Може включати:

• скарги;
• заперечення;
• пояснення;
• заяви;
• адвокатські запити;
• адміністративні позови;
• заяви про забезпечення позову;
• апеляційні та касаційні скарги.

За необхідності здійснюється представництво клієнта:

• у державних органах;
• в органах місцевого самоврядування;
• у Держгеокадастрі;
• у ДІАМ;
• у Міністерстві юстиції та його територіальних органах;
• у судах.

Юридичний супровід допомагає:

• не пропустити строк оскарження;
• перевірити, чи справді рішення є незаконним;
• відокремити законні зауваження від неправомірних вимог;
• уникнути зайвих процедур;
• захиститися від необґрунтованих штрафів;
• за наявності підстав зупинити дію оскаржуваного акта;
• відновити реєстраційну або адміністративну процедуру;
• отримати повторний розгляд;
• усунути незаконні перешкоди для будівництва чи оформлення нерухомості;
• мінімізувати фінансові втрати та затримки проєкту.

Залежно від конкретної ситуації результатом може бути:

• скасування незаконної відмови;
• скасування або зміна припису;
• скасування штрафу;
• скасування незаконної реєстраційної дії;
• поновлення розгляду заяви;
• проведення державної реєстрації;
• внесення необхідних відомостей до ДЗК;
• виправлення кадастрової помилки;
• зобов’язання органу повторно розглянути питання;
• зобов’язання органу вчинити передбачену законом дію;
• інший спосіб фактичного відновлення порушеного права.

При цьому результат не можна гарантувати лише через факт подання скарги або позову.

Спочатку необхідно визначити:

• 1. чи дійсно рішення або дія є незаконними;
• 2. який строк оскарження застосовується;
• 3. які докази підтверджують позицію клієнта;
• 4. який спосіб захисту реально дозволить відновити його право.